Святий Миколай Чудотворець, архиєпископ Мирлікійський (IV ст.), котрий уславився ще за життя даром чудотворіння та щедрою допомогою знедоленим, користувався на Русі, а згодом в Україні винятковою популярністю і пошаною, набуваючи статусу національного народного святого. Джерела цього всенародного шанування пов’язані з діяльністю князя Володимира – хрестителя Руси і Десятинною церквою. Тому саме в Києві формувався, уславлювався та звідси розповсюджувався культ Святителя. У столиці Руси було встановлено виключно Київське руське свято на честь перенесення його мощів 1087р. з міста Мири в Малій Азії до італійського міста Барі. На київських теренах народжувались місцеві легенди про чудеса св. Миколая як апокрифічні, так і ті, що увійшли до канонічної житійної літератури.
Ікона св.Миколи Мокрого
Особливою популярністю користувалось «Чудо про немовля в Києві», що датується дослідниками не пізніше 1091 року. Легенда розповідає про подружжя, яке здійснило паломництво у Вишгород до мощів Бориса і Гліба у день їх пам’яті. Повертались вони до Києва по Дніпру в човні. Дорогою жінка задрімала і впустила у воду немовля. У відчаї батьки дитини звернулись до св. Миколая, «велику віру до нього маючи», з проханням про допомогу. І справді, наступного ранку дитина була знайдена неушкодженою в зачиненому Софійському соборі під іконою св. Миколая: «…дитя лежаще мокро перед образом св. Николая».
Відтоді ця ікона одержала назву Миколая Мокрого. Містилась вона на хорах Софійського собору в іконостасі Миколаївського вівтаря, праворуч від царських врат, займаючи місце храмового образу.
Ікона св.Миколи Мокрого в окладі
Професор А. Прахов, який досліджував ікону 1882 р. напередодні реставрації, датував її 10 сторіччям. Тогочасні дослідники, як і А. Прахов, вважали, що ікона мала візантійське походження і була сучасною хрещенню Руси за Володимира.
У 20-ті роки минулого століття ікона Миколи Мокрого була ще раз реставрована фахівцями реставраційних майстерень Всеукраїнського музейного містечка і знову розміщена в Софійському соборі. Стосовно цього М. Макаренко писав: «…в дуже зле освітленому місці стоїть ікона Миколи Мокрого, чудовий мистецький твір, найвидатніший із зразків т.зв. станкового малярства, який маємо в соборі. Після монументальних мозаїк і розписів 11 та 12 віків ця ікона займає перше місце як за часом свого походження, так і художнім своїм виконанням. … Належить вона не пізніше як 14 століттю, а можливо і ранішій добі».
Восени 1943 року, напередодні вступу до Києва радянських військ, ікону було вивезено до Варшави єпископом Переяславським, майбутнім Патріархом УАПЦ Мстиславом (Скрипником). Там він передав її архиєпископові Палладію (Відибіді-Руденку), який переправив святиню до Америки.
Зараз ікона Миколи Мокрого знаходится у Бруклині США, у Свято-Троїцькому соборі.
Церква Святої Трійці у Брукліні. Ukrainian Orthodox Church of Holy Trinity, 185 South 5 Street, Brooklyn, N.Y. Tel. 718 – 388 47 23. Very Rev. V.Wronsky
Інтер’єр церкви Святої Трійці у Брукліні.